Поради батькам

Мова – це один із основних засобів спілкування з навколишнім світом, це використання голосу для того, щоб висловити свої думки, ідеї. Процес мовлення може здатися легким, але насправді це складний процес, що вимагає часу, нервів, м'язів і контролю. Коли ми говоримо, координуємо багато м'язів різних частин тіла і систем, у тому числі гортані, яка містить голосові зв'язки; зубів, губ, язика, рота і дихальних шляхів. Здатність розуміти мову і промовляти координується мозком. Таким чином, людина з ураженням головного мозку в результаті нещасного випадку, інсульту чи вродженого дефекту, може мати мовні проблеми. Деякі люди з дефектами мови, зокрема, порушення артикуляції, можуть мати проблеми зі слухом. Слух може вплинути на те, як людина відтворює звуки. - Який період життя дитини є найважливішим для формування розвитку мовлення у дітей? Найважливішим періодом для нормального розвитку мовлення у дітей є перші три роки життя. Це час, коли мозок стає більш зрілим. Це "критичний період" для розвитку мовлення. Приблизно в 2-місячному віці дитина починає воркувати, повторювати звуки, що складаються тільки з голосних. У 6 місяців дитина починає комбінувати голосні і приголосні, видавати звуки, це називається «лепетом». До кінця першого року життя більшість дітей здатні сказати кілька простих слів. Здатність говорити підвищується до кінця другого року, коли дитина може об'єднати два слова, щоб передати свої побажання. - Чи є закономірності у розвитку мовлення всіх дітей? Розвиток мовлення у всіх дітей неоднаковий. Більшість дітей народжуються із схильністю до нормального розвитку мовлення. Деякі немовлята - з інвалідністю, яка заважає нормальному розвитку мовлення. Інші діти набувають мовних розладів після народження. - Як дізнатись, що у дитини затримка мовного розвитку ? Кожна дитина розвивається у своєму власному темпі. Але якщо ваша дитина не говорить так, як більшість дітей того ж віку, то проблема може бути у мовній затримці. - Що викликає затримку мови? Мовна затримка спостерігається у 10 відсотків дітей. Найбільш частими причинами затримки мови можуть бути такі: втрата слуху, повільний розвиток, розумова відсталість. Батьки повинні знати про те, що є багато можливих причин мовних розладів, у тому числі інфекції, ларингіт, застуди, інфекції верхніх дихальних шляхів, надмірна напруга голосу, старіння, куріння, параліч голосових зв'язок, що знаходяться дуже далеко один від одного, аномальні нарости на голосових зв'язках, ослаблення голосових зв'язок, алергія, рак горла, щитовидної залози і мозку, травми. - Що повинні знати батьки про причини мовних розладів у дітей, спричинені фізичними вадами? Є багато причин, що спричиняють мовні розлади у дітей. Фізичні або вроджені дефекти можуть впливати на сам механізм говоріння. До фізичних дефектів включають потворність у голосових зв'язках, заячу губу або вовчу пащу. Рак в будь-якому місці горла також впливає на мову, ковтання, жування. Рак гортані – це злоякісна пухлина в гортані, яка іноді вимагає видалення гортані або її частини. Звуки мови порушені, і людина має проблеми у спілкуванні. Будь-яка травма, пухлина, неврологічні розлади або хвороби можуть призвести до пошкодження частини мозку, яка керує мовою, порушити плавний потік слів. Розлад плавності мови - це заїкання. За таких умов, як хвороба Паркінсона, мова може стати незрозумілою, дуже повільною або занадто швидкою. - Що може свідчити про мовні проблеми, які спричинені хворобами нервової системи? Пошкодження головного мозку або нервової системи може бути ще однією причиною дефектів мовлення. Дефекти залежать від області мозку, яка пошкоджена. Ушкодження нервової системи може вплинути на координацію та мовні центри в головному мозку. Пошкодження під'язикового нерва може призвести до незграбності мови. Церебральний параліч може також вплинути на мову дитини. Конкретні розлади, такі, як аутизм або синдром Дауна збільшують шанси спостерігати дефекти мови у дитини. Глухота і порушення слуху можуть перешкоджати здібностям дитини, яка вчиться говорити. У деяких випадках психологічна травма може спонукати дитину навмисно не говорити. Вибіркова німота відбувається, коли дитина вдає, що не може говорити в певних умовах. Можуть бути й інші основні причини для цього психологічного впливу. Емоційні або психічні порушення у дитини можуть бути викликані жорстоким поводженням з дітьми. Мовні проблеми сильно розрізняються. Слабкість або параліч м'язів мови, що виникають через пошкодження нервів, м'язів або головного мозку, призводять до дизартрії. Смоктання великого пальця, звичка гризти нігті може призвести до розладів у мовленні. Якщо процес розладів був поступовим, то спричинені вони неврологічними проблемами. - А якщо проблеми мови прийшли раптово? Якщо проблеми мови приходять раптово, вони, швидше за все, викликані в результаті інсульту. Після інсульту людина може бачити предмети тільки в певних частинах свого поля зору. Візуальне сприйняття побутових речей може змінитися. Об'єкти можуть виглядати ближче або далі, ніж вони є насправді, в результаті чого людина може проливати воду за столом або зіткнутися з речами під час ходьби. Діти можуть мати проблеми з читанням, тому що вони бачать тільки половину сторінки. Вони можуть одягати тільки одну сторону тіла, думаючи, що були повністю одягнені. Проблеми виникають через пошкодження правої півкулі головного мозку. До мовних розладів відносять труднощі у виробництві звуків мови, або проблеми з якістю голосових зв'язок. У дітей, які перенесли інсульт, часто різко коливається настрій. Вони можуть сміятися, коли не смішно, або плакати без видимої причини. Після інсульту в деяких людей виникають мовленнєві проблеми, які можуть привести в наступному до складності у викладенні послідовності думки, при переключенні на іншу тему без попередження, до проблем зі збереження розмови, проблем повільної обробки нової інформації. - Що повинні зробити батьки, які виявили проблеми у мовленні своєї дитини? До кого звернутись, щоб встановити причину розладів? Зазвичай, батьки або вчителі першими помічають проблеми з мовленням у дитини. Саме батьки повинні знати, що ці порушення можуть призвести до проблем читання, письма та інших форм спілкування. Якщо Ви помітили, що ваш малюк: - взагалі не говорить або його мовлення не відповідає віковим нормам; - не розуміє або погано розуміє Вас, не виконує прості прохання; - погано сприймає мовлення того, хто до нього звертається, коли не бачить губ мовця або стоїть до нього спиною, Вам потрібно негайно звернутися до спеціалістів, які могли б встановити причину подібних розладів. Такими спеціалістами є: - лікар-психіатр, який може виявити порушення у функціонуванні центральної нервової системи, що негативно впливають на формування мовлення дитини; - лікар-сурдолог або лор, які після обстеження дитини можуть сказати, чи не спричинене порушення мовлення Вашої дитини дефектом слуху; - дефектолог, який на підставі висновків інших фахівців, а також після спеціального дослідження визначить, чи не є мовленнєвий розлад наслідком інтелектуальної патології, або навпаки, чи розлад мовлення не призведе до затримки у розвитку інших пізнавальних процесів (увага, мислення, пам'ять, сприйняття), після чого визначить методи корекції; - логопед, який на підставі висновків сурдолога, психіатра, невропатолога, а також після спеціального логопедичного обстеження зробить висновок про характер мовленнєвих порушень і визначить способи корекції. До працівників охорони здоров'я, які можуть допомогти вам і вашій дитині, відносяться такі: отоларинголог, психолог, психотерапевт. Чим раніше розпочнеться робота з усунення порушень мовлення, тим більше позитивних результатів вдасться досягти. - З чого розпочинається діагностування розладів у мовленні? Діагностика розпочинається з вивчення історії хвороби та медичних оглядів. Може бути проведена комп'ютерна томографія, яка покаже будь-які ушкодження нервової системи. У випадках, коли підозрюють психічні порушення, дитина може бути передана дитячому психологу для підтвердження стану. - На що спрямовується лікування дітей з проблемами у вимові? Лікування дітей залежить від причин розладів і спрямовується на ліквідацію цієї причини. Дітям, які мають фізичну ваду (вовча паща) – потрібна операція, щоб усунути проблему. З дітьми, що мають порушення слуху, потрібно швидше розпочати терапію, використовуючи слухові апарати, при потребі запровадити жестову мову навчання. Для дітей з психічними проблемами потрібні ліки та консультації. Логопеди допоможуть дитині виправити дикцію, висоту і тон голосу або заїкання. Для дітей з важкими порушеннями мови кращим є навчання у спеціальних класах для дітей з такими вадами. Проте батьки повинні знати, що будь-яка хірургічна операція несе в собі ризик кровотечі, інфекції, алергічних реакцій на анастезію. Лікарські засоби, що застосовуються при психічних проблемах, можуть викликати алергічні реакції, сонливість, або розлади шлунку. Терапія ж може допомогти людям будь-якого віку подолати деякі дефекти мови. Тому кращим лікуванням є профілактика та раннє втручання логопеда. Як правило, мову можна вдосконалити за допомогою логопеда. І лише деякі розлади потребують допомоги лікарів. Звичайно, результат залежить від причини захворювання, покращується він за умови раннього втручання. - Чи може бути причиною порушень мовлення розумова відсталість? Розумова відсталість є найбільш поширеною причиною порушень мовлення. Серед причин можуть бути такі: - синдром дефіциту уваги; - аутизм; - церебральний параліч; - хвороби піднебіння; - порушення слуху; - шизофренія. Затримка мовного розвитку дуже поширена у дітей, які відстають у розвитку. Це відбувається в 5 - 10% від усіх дітей. Хлопчики в три-чотири рази частіше від дівчаток мають розлади мовлення. Симптоми: - повторення звуків, слова чи фрази; - невдоволення після спроби спілкуватися; - під час розмови смикається голова; - під час розмови блимає око; - зніяковілість під час розмови. Артикуляція дефекту: - нерозбірлива мова у віці до 3 років; - постійні проблеми з артикуляцією після 7 років; - спотворення звуку; - заміна неправильних звуків. - Які симптоми можуть вказати батькам на розлади мовлення дитини? Дитина з розладами мовлення може мати різноманітні симптоми, включаючи наступні: - хрипкі слова; - обмежений темп мови; - носова вимова; - швидка мова; - невиразна мова; - лепет; - заїкання; - повна нездатність говорити. Якщо Ви помітили, що ваш малюк: - взагалі не говорить або його мовлення не відповідає віковим нормам; - не розуміє або погано розуміє Вас, не виконує прості прохання; - погано сприймає мовлення того, хто до нього звертається, коли не бачить губ мовця або стоїть до нього спиною. Вам потрібно негайно звернутися до спеціалістів, які могли б встановити причину подібних розладів. Такими спеціалістами є: - лікар-психіатр, який може виявити порушення у функціонуванні центральної нервової системи, що негативно впливають на формування мовлення дитини; - лікар-сурдолог або ЛОР, які після обстеження дитини можуть сказати, чи не є порушення мовлення Вашої дитини наслідком дефекту слуху; - дефектолог, який на підставі висновків інших фахівців, а також після спеціального дослідження визначить, чи не є мовленнєвий розлад наслідком інтелектуальної патології, або навпаки, чи розлад мовлення не призведе до затримки у розвитку інших пізнавальних процесів (увага, мислення, пам'ять, сприйняття), після чого визначить методи корекції; - логопед, який на підставі висновків сурдолога, психіатра, невропатолога, а також після спеціального логопедичного обстеження зробить висновок про характер мовленнєвих порушень і визначить способи корекції. Пам'ятайте: що раніше розпочнеться корекція, то більше позитивних результатів вдасться досягти.